Планування справ : Атомарна задача
Як тільки навичка спостерігати за своїми вчинками без зайвих емоцій освоєна, можна починати роботу з плануванням.
Складнощі на цьому етапі найчастіше такі:
1. Заплановані задачі надто великі
2. Запланованих задач більше, ніж сил/часу їх закінчити
3. Заплановані задачі не мають сенсу особисто для вас
У цьому пості поговоримо про першу складність з цього списку.
Занадто велика задача - це коли ти можеш сказати про неї “зробив, але не повністю”.
Наприклад, "прибрати у квартирі" складається з сотень різних справ і завжди можна додати ще одну. До того ж різні люди під "чистою квартирою" будуть розуміти різні речі, але мало хто має чітке, аж до дрібниць визначення. Як результат, сотні завершених справ під час прибирання, але якщо хоча б одну пропустити чи не встигнути - буде відчуття, що вся справа незакінчена.
Тут важливо саме відчуття. На логічному рівні ви можете скільки завгодно доводити собі, що зробили багато, але логіка не здатна змінити емоційного фону. У когось це розчарування. У когось відчуття провини. У когось навіть злість (на себе чи на планування, бо саме через нього всі неприємності).
Правда в тому, що маленька задача - це одна дія. Або така атомарна задача, яку поділити на ще менші не виходить або безглуздо. Поки ви можете задачу поділити на менші - вона не атомарна.
Одна з основних навичок курсу "маленькі кроки" - це пошук найменших справ. Таких, які вже далі не діляться.
Коли ця навичка до вас прилипла, як друга шкіра, ви отримаєте купу бонусів:
- звичку чітко формулювати результат. Таку звичку можна перенести потім і на великі проєкти.
- краще розуміння з чого складаються великі задачі
- краще розуміння як ділити великі задачі
- покращення оцінки часу, необхідного для виконання задачі
- гнучкість щодо того, як групувати маленькі задачі, щоб робити їх швидше (ми спробуємо це ще під час курсу Small Steps, але не одразу!)
- звичку хвалити себе за фіналізацію будь-якої справи. Навіть найменшої.
Останнє також означає, що ми тренуємо мозок регулярно виділяти нам гормони радості та задоволення. Бо якщо привчити його це робити тільки з приводу великих подій і досягнень, то ви не будете отримувати жодних бонусів у процесі й найчастіше може не вистачити сил дотягти велику справу до результату.
Народна мудрість стверджує, що велика подорож складають з малих кроків.
На жаль, більшість людей не використовують їх силу, а одразу намагаюсь робити великі задачі, основані на складних припущеннях. В такому підході часу витрачається більше, ніж якщо вмієш працювати з малими величинами. Хто поспішає закінчити й хапає великі шматки завжди ризикує наробити помилок і витрачати час ще й на те, щоб їх виправити.
Маленькими кроками йти до своєї мети - це і надійно, і швидко. Тому розуміння найменшої справи дуже важливе.
В наступному пості обговоримо кількість задач.
_________________
* Image by brgfx on Freepik